Описание
Засохший виноградник, дал новые ростки:
Глотают жадно воздух, спасаясь от тоски.
Но грубый, старый стебель, претит дороге ввысь.
А ты держись "зеленый", карабкайся, борись!
Вот так и в жизни часто, мохнатою рукой
Нас прошлое поманит, потянет за собой.
Но я ему не сдамся, не будет ликовать.
Кто старое помянет, Тому и умирать!
Життя прекрасне.....
Все ніби так, але постійно знаходяться люди, які намагаються переонати тебе в протилежному.Тільки-тільки ти стаєш на ноги, відчуваєш в собі силу змінити не тільки свою долю, але й долі інших, як появляється хтось такий на горизонті, хто не тільки збиває з ніг, а ще й допоможе сильно грохнутись. Ви не подумайте, я не хандрю і не кидаюсь просто словами, я просто констатую факти. Готова посперечатись з ким завгодно на цю тему. Це не обов'язково має стосуватись роботи, чи чогось особистого. Такі речі задівають абсолютно усі сфери нашого життя. Ось наприклад.... Мабуть у кожного з вас було так, що життя нарешті повернулось лицем до вас. У всіх сферах вашого існування все так добре складалось, що хотілось кричати на весь світ про те які ви щасливі. На той момент здавалось ніщо і ніхто не зіпсує ні настрій, ні думки які ви випромінюєте. І тут, звідки не візьмись, появляється хтось (чи щось), хто кардинально змінює не тільки ваші погляди, але й ваше ставлення до багатьох речей, що оточують вас. Було таке? Впевнена, що було! І по незалежним від вас причинам, життя починає текти зовсім в іншому руслі. Я якщо ці зміни несуть негативний характер, то ви взагалі починаєте сумніватись в тому чи варто продовжувати далі в такому ж ритмі, чи пора щось змінювати знов. Я не виключаю і той момент, що у деяких починається стан, який ми всі звикли називати депресією. В такому стані ми можем перебувати довго, поки наша підсвідомість не починає нам кричати, що досить стогнати і жалітися на всіх і все. Тоді в глибині нашої душі знаходяться сили, які не тільки допомагають нам підвестись з низів, але й допомагають переглянути все і зробити правильні висновки. Тоді ми починаєм інакше поводитись і намагаємся зробити все, щоб таке більше не повторювалося. Все це свідчить про те, що всі ми даєм себе затоптати, але коли це переходить якусь межу, через яку ще ніхто не переступав, то ми все-таки знаходим ці сили, які нам так були потрібні. Є речі, про які ми ще майже нічого не знаєм. Ось і я говорю про якусь межу, її ж насправді нема – це поняття образне, але хтозна яка вона у нас. Я вже знаю, де моя межа, а ви…..? І все-таки, життя прекрасне, як не крути…..
